April 18th, 2021

1px

Чи чекають на нас в НАТО?

Сьогодні я витратив свій час щоб спокійно і уважно перечитати інтерв'ю Зеленського французькому виданню Le Figaro про загальний стан справ в Україні, про президента Макрона і бажання України увійти в НАТО і ЄС.

Спеціально пропущу дифірамби Макрону (хоча Франція — це якраз та країна, яка хрін проголосує за нас в НАТО), адже це нормально хвалити президента країни, в якій працює видання. Так само нормально хизуватись хорошими стосунками з цим президентом. Тут якраз все в порядку.

А от далі все не так добре. При всій моїй нелюбові до Зеленського, я розумію, що зараз небезпечна ситуація, яка може перерости в ескалацію бойових дій. Начебто не той час щоб «хейтити» верховного головнокомандувача. Тут потрібно допомагати.

Але важко допомогти тому, хто допомогу не приймає і перекладає відповідальність на інших. Зеленський багато говорив про членство в Євросоюзі, але треба розуміти що саме він зробив все, щоб віддалитися від стандартів цивілізованих країн. Він, даруйте, просрав роботу з МВФ, а люди в оточенні Зеленського прямо говорять, що дефолт — це нормально. Він віддав такі стратегічні напрямки як енергетика на дерибан олігархам. Замість судової реформи, всі сили було кинуто на те, щоб загнати суддів під контроль Банкової. При цьому йде тиск на НАБУ, яке намагається боротися з корупцією вищого ешелону. І в результаті ми бачимо як люди Зеленського виводять з під удару умовних «татарових», а хто не може розраховувати на закон — так це такі як Ріф і Стерненко.

Чи чекають таку країну в ЄС з таким президентом? Сумніваюся.

Давайте тепер подивимося на НАТО

Зеленський багато заявляв про необхідність входження України в НАТО, але саме він звільнив міністра оборони, який зробив багато для отримання статусу розширеного партнера НАТО, і поставив міністра оборони, який не зміг навіть запустити закон про оборонні закупівлі, який був необхідною умовою такого статусу. А потім злив досягнення, які були отримані до нього і відзначився лише тим, що всі знову говорять про МО як про корупційну клоаку, де не соромляться пиляти гроші на всьому.

Хто відповідальний за нинішнього міністра оборони Тарана? Хто відповідальний за міністра Мінветеранів Бесараба, який все, що зробив — це розпиляв собі соцдопомогу і пішов, залишивши за спиною вмираючі ветеранські ініціативи.

Для того, щоб бути в НАТО, треба над цим працювати. Тому що НАТО — колегіальний орган. Коли ти саботував процес руху в НАТО півтора року, а глава ОП і партнери по «кварталу» прямо демонстрували проросійські наративи — то хто винен, що ми не в НАТО?

І тому мене засмутило, що я читав інтерв'ю присвячене заявам, як нам всі щось винні. Я не прочитав нічого про готовність працювати в тих питаннях, де є проблеми і розповісти про результати. Результатів немає. Що ми будемо робити, щоб вони були теж незрозуміло. Але нас ПОВИННІ взяти в НАТО. Чому? Тому що у нас війна і щотижня гинуть бійці від російської зброї? Так це проблема бійців, а не Зеленського!

Тому що в одному ж інтерв'ю Зеленський визнає, що бійці вмирають під вогнем артилерії і снайперів, але тут же говорить про те, що ми не будемо відповідати на провокації, «не дамо їм такого щастя». І далі заяви про те як ми не віддамо ні сантиметра рідної землі чого б НАМ це не коштувало.

Але не НАМ а їм, президенте Зеленський. Їм, бійцям. Які зараз сповна на своїй шкурі відчувають і Україну без НАТО, і нового Міністра оборони, і закупівлі в армії, і режим припинення вогню, і всі ваші минулі ініціативи.

Я дуже уважно прочитав інтерв'ю Зеленського. І я не побачив в ньому лідера, який стоїть перед загрозою вторгнення і адекватно готовий на це реагувати. Я побачив невпевненого хлопця, якому всі винні, і саме на інших він готовий перекласти відповідальність.

І вже точно я не побачив там Рейгана.



Серж Марко, спікер Демократичної Сокири з військових питань.

1px

Битва інвестиційних нянь

Найближчим часом має відбутися другий тур конкурса на поставки сировини на Одеський Припортовий Завод. Це надзвичайно смішна історія, якщо вам смішно, коли ваші мільярди свистять, як кулі над головою.

Хто не знав, ОПЗ займається тим, що приймає в себе надзвичайно великі об'єми газу, і переробляє їх в добрива.

Це могло б бути надзвичайно прибутковою справою для ОПЗ, але роки мудрого господарювання буквально десятками попередніх керівників привели до того, що ОПЗ не може нічого купити сам, бо він весь на дану хвилину складається виключно з боргів Нафтогазу, і купити нічого сам не в змозі. Тому на ОПЗ існує схема по роботі на давальній сировині. Якийсь постачальник дає ОПЗ свою сировину, тобто газ, забирає з ОПЗ свою кінцеву продукцію, тобто добрива, ОПЗ отримує якусь маржу за надане обладнання і роботу.

Минулого року цим постачальником сировини захотіла бути така "невелика" "маловідома" "сумнівна" компанія, як SOСAR. Але у зв’язку з тим, що Сокар – компанія невелика, досвіду в неї небагато, людей не вистачає, ви уявляєте, сталася така несподіванка, що Сокар неправильно оформив документи, тому його ОПЗ з конкурса дискваліфікував. Буває.



Ви спитаєте, а хто ж та велика, можливо навіть міжнародна компанія, якій вдалося зробити неможливе і правильно оформити документи, щоб виграти конкурс? Це Шеврон? Тотал? Сауді Арамко? Брітіш Петролеум?

Ні. Беріть вище.

Конкурс виграла наша, українська національна патріотична компанія «Агрогазтрейдинг». Я б навіть сказав, не просто компанія, а стартап. Чому б я так сказав? Тому що рік тому, коли Агрогазтрейдинг виграв цей конкурс, в ньому працювало 8 людей.

Collapse )